Якби запитали, що для мене рік Coffee time journal, я б сказала, що це час шаленого росту, нових висот, підкорення нових планок, відкриття нових дверей.
Це те, про що я не мріяла і не думала навіть. Щось абсолютно нове. Думка про те, що я буду писати статті, ніколи не приходила мені в голову, а про те, що я створю журнал разом з крутою командою – тим більш!
Це все сталось настільки поступово, і настільки по плану десь Вище, що я могла тільки слідувати, підкорювати та дивуватись всьому, що відбувається зі мною.
Пам’ятаю, як вперше Юля на зумі сказала: “Уляна, ти їдеш в Київ”. Тоді я стрибала від щастя, від емоцій, які переповнювали мене. До тої зустрічі 1 липня 2020 ми не були знайомі з командою, ми зустрічались тільки в зумі.
І тут я приїжджаю до Києва, прокидаюсь з видом з 16-го поверху, йдучи брати ароматну каву в найближчій затишній кав’ярні київських двориків, дивлюсь програму Coffee time program, яку проводила Юля, і їду на нашу першу фотосесію, яка і була знайомством команди.
Хвилювання, змішані очікування, багато щастя. Пам’ятаю, як заходжу в двері фотостудії з розкішним макіяжем, зачіскою, бачу багато посмішок, багато гарних дівчат.
Що я можу сказати? Що я тоді і я зараз – це різні люди. Журнал сприяв моєму особистому росту, а я сприяла його. Ми обоє виросли за цей час і обоє змінились. Він з ідеї однієї людини переріс в проект, що змінив життя, як мінімум його засновників, а загалом я вірю, що він змінює життя кожного, хто прочитав хоча б одну статтю. А я з невпевненої у своїх силах дівчинки виросла у впевнену в собі дівчину, яка знає, чого хоче і може це втілити.
Кожна зустріч команди була більше схожа на зустріч близьких подруг, яким просто і легко разом, яким добре в будь яких умовах, які генерують ідеї, не напружуючись, а роблять це легко і в кайф, коли ці ідеї льються через край, коли ми просто збираємось разом попити кави.
І ось тут ми святкуємо річницю створення команди, і всього за рік наші горизонти розширюються настільки, що для святкування ми орендуємо яхту, відкриваємо пляшечку Martini Asti і відпливаємо з Яхт Клубу Оболонь по Дніпру. Це більше схоже на вигадку, ніж на реальність, правда? Але ні, кожна з нас сприймала це як щось досить звичне і само собою зрозуміле, наповнене шаленою енергетикою.
За цей час кожна з нас виросла, змінилась, в кожної було багато особистих звершень, змін в житті, в нашій команді навіть народилось маля. І журнал став зовсім іншим – стильним, інтригуючим, цікавим, статним. Я пишаюсь проробленою нами роботою, пишаюсь, що ми повірили в цю ідею і змогли її втілити в життя, пишаюсь, що і далі продовжуємо рух, кожного дня вдосконалюючись. Тепер це не просто ідея, тепер це журнал, в якому ви зараз читаєте цю статтю.
Уляна Степаненко
Розробник Coffee time journal, амбасадор CTJ в Україні, журналіст "Міжнародної асоціації журналістів в Україні та ЄС", інтерв`юер, вокаліст, мікроблогер, засновник Громадської організації, громадський діяч.