Я дуже щаслива, що моя вагітність і роди пройшли у Швеції, з багатьох позитивних причин. Але однією з найважливіших речей тут є те, що обидва батьків є рівні.
З початку вагітності мій чоловік проходив усе разом зі мною (усі походи до лікаря, тести та УЗД, лекції, розмови з психологом). Удвох ми отримали багато корисних порад: як підготуватись до батьківства, як підтримувати та розуміти один одного і ми почали над цим працювати й продовжуємо досі.
Тому що ми звикли, що докладати усіх зусиль, для того, щоб мати якісні та гармонійні відносини. Отже, як результат, мій чоловік піклується про дітей точно так само, як і я. За винятком грудного вигодовування і звичайно в нього менше часу через роботу та навчання. Весь свій вільний час він на 100% з сім`єю, і я, звичайно дуже вдячна за це.
Але це не є щось з розряду фантастики, не є щось з розряду фантастики!
Але це не є щось з розряду фантастики, не є щось з розряду фантастики, не є щось таке дуже особливе. Мене обурює, чути, що це героїзм! Коли кажуть: “Як тобі пощастило, що він такий, у всьому допомагає”, але мене це обурює, що означає “допомагає”, це ж його діти також! Він не “допомагає мені”, він робить все так само, як я, для наших спільних дітей і крапка.
Тому мені дуже прикро, що в багатьох країнах і досі прийнято, що батько, який змінює памперси, грає, гуляє, годує, носять на руках безсонними ночами – якийсь нереальний персонах! Бо якимось чином ці обов`язки вважаються обов`язковими лише для жінки. А батько має право спати в іншій кімнаті, бо втомлюється на роботі, для мене це просто дико.
Ми, в першу чергу батьки наших дітей і я за те, щоб залучати чоловіків до догляду за дітьми в повному обсязі.
Тоді чоловік не відчуватиме себе “за бортом” у вашій новій сім`ї, а жінка – не загинатиметься від втоми і батьківство буде обом в задоволення.
Анна Кальяча
Українка, ПМЖ Швеції, стиліст, колорист, заміжня за Шведом, мама двійнят, мікроблогер
