Анна Кальяча, 32 роки
- Українка, ПМЖ Швеції.
- Еміграція, заміж за іноземця і народження двійні, за рік її життя перевернулось з ніг на голову.
- Стиліст, колорист, знає та порадить про волосся все.
- Мікроблогер, що надихає та заряджає з першого погляду.
- Автор статей для Coffee time journal.
Як ти морально готувала себе до материнства, що було найважчим?
«Всю вагітність я спала стільки, скільки хотілося, і проводила дуже багато часу з чоловіком, поки ми ще тільки удвох.»
Я знала, що скоро все дуже сильно зміниться, тому ми просто насолоджувалися один одним, часто ходили на побачення, робили один одному сюрпризи. Я думаю, що неможливо підготувати себе морально до материнства, бо ти реально не маєш поняття, що це таке, поки це з тобою не станеться. Звичайно, я перечитала масу літератури, передивилася багато відео про догляд і виховання, про кризові періоди і т.д.
Але це просто інформація, у кожного буде по-своєму. I як саме – неможливо передбачити. Однозначно варто дуже багато говорити і ділитися зі своїм чоловіком про те, як би ви хотіли, уявляти своє щасливе материнство. А буде так, як найкраще саме для тебе! Я в такий підхід дуже вірю!
Найтяжчим мені було розділити свою увагу порівну між двома дітками, завжди здавалося, що когось я тримала на руках довше сьогодні і я за це дуже хвилювалася.
Як ти підтримувала форму під час вагітності, що тобі вдалось так розкішно виглядати після родів і досить швидко прийти в свою, я б навіть сказала ще кращу форму, ніж до вагітності?
Задовго до вагітності я регулярно тренувалася: біг, спортзал з тренером, альфа-гравіті, йога та інше. Звичайно, заняття до вагітності додали свій результат, тіло вже було підготовлене. Але сама вагітність кардинально змінила моє відношення до свого тіла. Під час вагітності я розслабилася: не гналася за якоюсь певною спортивною формою, бо розуміла – проти природи не підеш, і моє тіло все одно зміниться.
І перший раз за все життя відчула, що таке прийняти себе, полюбити себе вже сьогодні. I мені дійсно було цікаво, на що здатне моє тіло, як воно може змінитися.
Я знала, що можу займатися спортом, якщо добре себе почуваю і, дякувати Богу, я почувалася прекрасно, майже щодня була в залі до самих пологів, багато гуляла і практикувала йогу для вагітних. Мені хотілося рухатися, бути активною. Їла я лише тоді, коли відчувала голод, і те, що мені хотілося. За всю вагітність у мене з’явилося +12 кг, я дуже собі подобалася, і саме з цього періоду розпочався мій шлях в інтуїтивне харчування.
«Я усвідомила, що немає кращої системи, ніж довіряти власному тілу і вміти слухати його потреби.»
Ти активно займаєшся собою – спорт, догляд, саморозвиток, читання, вивчення мов і багато іншого. Як тобі вдається виділити на це час у щільному графіку мами близнят-немовлят?
«Правильно розставлені пріоритети і планування»
Я пишу плани на день, тиждень, місяць і розставляю їх за важливістю:
– ті, що обов’язково треба виконати (наприклад, сплата рахункiв/робота/навчання);
– побутові справи, які не обов’язкові, але було б добре зробити (наприклад, купити/приготувати їсти);
– ті, що хочу зробити для себе, від чого отримую задоволення (укладка волосся/тренування/кава з подругою).
Якщо щось не виконала, переношу на наступний день, але там вже є інші завдання, тому це мене мотивує виконувати все вчасно)))
Коли ти мама,то, звичайно, догляд за дітками в пріоритеті. Першочергово я турбувалася, щоб у них все було добре, а тоді в “перервах” виконувала свої прописані завдання.
Що тобі найбільше імпонує у житті в Швеції?
Розміреність, соціальна захищеність, закони, які працюють, система освіти (від дошкільної до можливості отримати будь-яку професію своєї мрії, що доступно кожному), передові технології в повсякденному житті, політика захисту навколишнього середовища і ще багато іншого.
Чи довго ти звикала до життя в Швеції? I ти ж певне переїжджала з певними очікуваннями, стереотипами? Які з них підтвердились, а що було таке, чого зовсім не очікувала?
«Я досі звикаю до життя в іншій країні»
Я народилася і прожила в Україні все своє життя і переїхала до Швеції вже в дорослому віці, сформованою і зрілою особистістю. Адаптація в такому випадку займає досить довгий період часу і це саме те, чого я не очікувала. Я живу у Швеції вже більше 2-х років і ще досі відчуваю себе “новою” у цій країні, тяжко психологічно, але це абсолютно нормально, як я зараз розумію.
«Я не знала, чого чекати, коли переїжджала. У моїх мріях була сім’я і дім повен любові, на щастя ці очікування перевершили всі мої сподівання!»
Якою мовою зараз переважно спілкуєшся, чи комфортно тобі в спілкуванні?
З дітками розмовляю українською, з чоловіком ми спілкуємось англійською. Зараз я повернулася до вивчення шведської і вже можу розмовляти нею на побутові теми.
А взагалі шведи знають англійську дуже добре, в спілкуванні мені комфортно, я можу порозумітися без проблем. Проте досягти такого ж рівня у знанні шведської мови – моя найближча ціль.
В чому, на твою думку, найбільша різниця у менталітеті Українця і Шведа? Який тобі ближчий?
У почутті гумору!)) Не знаю, скільки часу мені потрібно тут прожити, щоб я змогла жартувати по-шведськи так, як ми природньо робимо це в Україні (і я дуже сумніваюся, що це взагалі можливо).
А також модель сім’ї і установки щодо того, якою вона може і має бути. Швеція – одна з найвільніших країн в цьому плані.
Я однозначно людина з українським менталітетом. Ці зміни, як і будь-якого соціального феномену, можливі, але на це треба дуже багато часу .
Про що мрієш?
Про частіші зустрічі з рідними і друзями, про автомобіль і будиночок в теплій країні, про ще одну освіту, про мир у світі і щасливих дітей, про здоров’я батьків, про магнолію біля дому і великого доброго пса… Можна було б ще продовжувати, бо мрію я часто, багато і кольорово. І вірю у силу своєї мрії (*те, про що я мріяла колись, вже здійснилося і стало моєю теперішньою реальністю).
Photos by @aloshina_photo
Уляна Степаненко
Розробник Coffee time journal, амбасадор CTJ в Україні, журналіст "Міжнародної асоціації журналістів в Україні та ЄС", інтерв`юер, вокаліст, мікроблогер, засновник Громадської організації, громадський діяч.
