Олег Козіна, 28 років
Музикант, автор пісень, викладач англійської мови
Від редакцiї:
Завжди цікаво дізнатись, який шлях проходить людина, успішна у своїй сфері, що її надихає і мотивує. Я вирішила поспілкуватись з Олегом, тому що його шлях досить не типовий, він розумів, чого хоче, і йшов до цього вже в усвідомленому віці, досяг цього сам методом проб і помилок, але все ж зміг втілити свою мрію в реальність протягом 12-ти років.
Коли і як ти почав займатись музикою?
Коли ще навчався в школі, мене захоплювала музика, я слухав багато клубної та реп музики, але ніколи не думав, що буду щось подібне створювати сам. В 16 років мені захотілось спробувати свої сили у ролі Dj ,і я пішов на навчання в школу діджеїв, з чого власне і розпочався музичний шлях.
Ph Наталі Орел
Мені подобалась клубна музика, тому захотілось спробувати грати. Якраз в той час, 12 років тому, це було особливо популярно.
Трохи згодом друг показав мені програму для створення музики. Я пробував, хотів зрозуміти, як це все працює, і мені дуже сподобався процес і результат. Паралельно я вчився працювати з діджейським пультом, але більше цікавило саме створення музики. Спочатку прописував прості мелодії, біти, але тоді про те, щоб писати тексти чи співати, і мови не йшло, я навіть не думав, що до цього все дійде.
В 21 рік я написав свій перший текст – трек називався “Час”, але я його тоді так і не випустив. Загалом досить довгий час я писав, як то музиканти кажуть, “в стіл”.
Після закінчення університету я працював на круїзних лайнерах. Тоді, після роботи, я сідав і писав музику, навіть хотів працювати Dj на тому ж лайнері. Але мою кандидатуру забракували через недостатній рівень знання англійської мови. Хоча я працював офіціантом і володів нею, але для спілкування з гостями в ролі Dj цього було недостатньо, як мені пояснили тоді. До речі, саме це спонукало мене ще глибше вчити англійську мову. Можливо, завдяки цьому випадку я і прийшов до того, що зараз викладаю англійську. Мені було б цікаво зустріти зараз того менеджера і поспілкуватись, він, доречі, був з США 🙂
Як ти прийшов до того, щоб створити свою власну студію?
Студія (ph Соня Момонт) Студія (ph Соня Момонт)
Це було десь 5 років тому, ще працюючи на кораблі. Тоді в мене з`явилась шалена ідея після повернення створити свою судію. На той момент я ще не мав власного житла і планував десь орендувати приміщення, паралельно закуповуючи техніку. Але по поверненню з лайнеру я придбав квартиру і твердо знав, що одну з кімнат виділяю для студії. Повністю облаштування апаратурою зайняло приблизно пів року.
Зараз всі свої треки, в тому числі новий альбом, я створюю на своїй власній студії звукозапису. Отак ідея перетворилась в реальність і зараз дає свої плоди.
Як ти посилюєш свої навички як музиканта?
Відносно нещодавно я почав брати уроки гри на гітарі. До речі, що цікаво, я лівша, але навчаюсь грати на звичайній гітарі. По ідеї мені мало б бути важче, але завдяки тому, що в мене крутий викладач, який має індивідуальний підхід, я не відчуваю різниці, мені це подобається і я стараюсь займатись щодня. Так само колись навчався грі на фортепіано, адже це необхідно для написання пісень і аранжування треків.
До цього навіть не задумувався над цим, мене це не приваблювало, ніколи не ходив до музичної школи чи схожих гуртків. В моєму роду, наскільки я знаю, немає жодного музиканта, окрім мене. Нотної грамоти я також не вивчав, все писав на слух, грав і співав також на слух.
Мені, людині, яка не пише ні музику, ні тексти, цікаво, як це відбувається – написання пісні. З чого ти починаєш і що тебе надихає, як загалом пишуться пісні?
Щоб почати трек, іноді варто просто почути якісь музичні звуки – звук басу, до прикладу. Часом я вмикаю, і мене це надихає, я починаю щось на клавішах награвати і створювати мелодію. Таким чином я починав написання декількох своїх пісень.
Буває, що почуєш якусь круту пісню, і вона тебе зачіпає текстом, аранжуванням, мелодією, посилом, виконанням, ритмом. Хочеться створити щось схоже. Не в плані, що ти копіюєш, а в сенсі того, що проникаєшся її емоцією, вона тобі відгукується і ти хочеш створити щось своє, подібне. Музиканти часто ставлять собі в проекти референси – треки, на які вони рівняються, які подобаються, які є якоюсь певною зоною росту.
Або буває, що десь просто гуляєш по вулиці, до прикладу, і починає в голові крутитись мелодія. Тоді стараюсь її швидко на диктофон наспівати і вже вдома награю її на піаніно, розвиваю і так також утворюється трек. Загалом зазвичай я спочатку пишу мелодію, як ви вже могли зрозуміти, а потім текст.
Для тексту найважливіше відчувати сильну емоцію, тоді він виходить життєвим і сильним. Як завжди, найсильніші переживання викликає кохання. Можливо, саме тому найбільше пісень створено про любов, не тільки у моїй творчості, а загалом. Часом це для мене було спасінням і виплеском сильних емоцій. Були навіть готові треки, але потім, коли в мене все налагоджувалось, я передумував їх випускати. Зате саме в ті моменти мене це спасало, можна сказати. Найдовше я писав пісню цілий рік, а найшвидше записував приблизно за 2 тижні.
Ph Наталі Орел
Загалом я вважаю, що музика – це емоція, ти передаєш її людям. Відгукується те, що щиро, прожито. Коли ти розказуєш те, що всередині, чи те, що ти відчув, часом, навіть простенька мелодія викликає мурахи. А часом складна музична композиція не «бере», як то кажуть. Навіть під час виконання, ти мене як вокаліст розумієш, ти стараєшся емоцію пісні передати, інакше просто не цікаво. Ще важливо знайти цей баланс між тим, що «заходить» публіці, і подобається тобі.
Новий альбом. Чому саме ці пісні, яка основна ідея, посил?
В альбом ввійде 4 пісні – «Неземна», «Наші серця», «Не люби мене знову», «Відчуваю». Один за одним виходили ці треки, то ж згодом вирішив об`єднати їх.
Кожна з них різна, вони передають різну емоцію, але всі про кохання. Влітку я відпочивав в Одесі і саме там, в вирії літньої атмосфери і відпочинку, в мене було натхнення створити «Неземна» і «Відчуваю».
Чим ти ще займався в житті окрім музики і яка була твоя перша робота?
Перша робота – продавець будівельних матеріалів. Працював там ще в часи, коли навчався в університеті, тоді мені було десь 20 років.
Ще, знову таки в часи навчання в університеті, поїхав на 5 місяців працювати на Крит, до Греції.
По закінченню університету працював на круїзному лайнері, це була дуже цікава робота, бо тоді я побачив світ, надзвичайно цікаві місця, зокрема Нью Йорк. I сам лайнер був дуже цікавий. На той момент (2015-2017 рр.) це був один з найбільших кораблів світу – «Оазис», і ходив він по Карибському басейну.
Зараз заняття, що приносить мені дохід – викладання англійської. В більшості ці кошти і більшість свого часу я вкладаю в музичну сферу і розвиваю її. Мені це дуже цікаво, я довго до цього йшов і саме зараз є ресурс, натхнення, мотивація втілити всі свої музичні ідеї.
В майбутньому хотілось би поїхати знову працювати на корабель, але вже в ролі Dj, музиканта чи спортивного тренера, оскільки спортом я займаюсь також досить довго. Але це поки що тільки думки. На даний момент хочу найбільше розвивати музичну сферу тут, вдома.
Знаю, що ти ще захопився танцями останнім часом. Чому саме танці і саме сальса?
Ніколи раніше не хотілось танцювати. Але з часом мене захопила іспанська мова, я почав її вивчати і саме це надихнуло мене почати відвідувати заняття з Сальси. Хотів спробувати щось нове, чисто для себе, хоча давно знав, що в нашому місті є заняття. Вони якраз для таких не професіоналів, а для усіх, хто ніколи не танцював, але вже в дорослому віці вирішив почати займатись, як я. Мене приваблює, що це не просто заняття, а ще ціле маленьке життя, спілкування в першу чергу. Регулярно ми влаштовуємо цікаві тематичні танцювальні вечірки і це кайфово, це розвиває і надихає, відкриває нові відчуття, емоції.
Доречі я ходив на бальні танці в 1 класі, але тоді вирішив, що це не для хлопців і після займався бойовими мистецтвами. Але в 26 років світогляд напевно трішки змінився, і я знову повернувся до танців.
Чи був в тебе досвід виступів? Якщо ні, то чи хотілось би?
Ні, такого досвіду ще не було. Мій шлях досить нестандартний, як музиканта. З самого початку я уявляв себе як Dj, але коли почав співати, то зрозумів, що в будь якому випадку рано чи пізно мені доведеться виступати. Чесно кажучи, трохи моторошно, особливо через текст, навіть коли записую свої ж пісні на студії, іноді можу забувати якесь слово. Важко уявити, що буде на сцені, але звісно, хотілось би спробувати в майбутньому.
Де можна послухати твій новий альбом?
На усіх доступних ресурсах Apple music, YouTube music, Spotify. Найбільше зараз розвиваю свою сторінку в інстаграм і саме там отримую найбільше фідбеку, наскільки подобається чи не подобається людям той чи інший трек. Загалом я відкритий до пропозицій і співпраці з цікавими ідеями і проектами. Найбільше мені хотілось колаборацію з вже сформованим виконавцем з певним серйозним багажем проектів, пісень, прихильників.
Ким ти мріяв стати? Думав колись, що будеш музикантом чи викладачем англійської?
Ні, не думав абсолютно ні за музику, ні тим більш за викладання англійської. Я мріяв і планував навіть стати слідчим. Мене дуже захолювали детективні історії, книжки – улюблені Агагата Крісті, Шерлок Холмс, Річард Пратер. Навіть навчався в правознавчому класі, планував поступати в Київський університет. Але трохи згодом зрозумів, що в реальності все не так, як в книжках, і я обрав собі інший шлях. Окрім правознавства, я дуже любив географію, і вища освіта в мене пов`язана саме з цим напрямком. Мені дуже цікава була ця наука і тема подорожей.
Якою була твоя перша подорож Україною і за кордон?
В Україні і загалом першою була поїздка до Одеси. Тоді мені було 4 роки, в мене і досі є фото, де катаюсь на ослі 🙂 Ті моменти дуже відклались в моїй пам`яті, як приємні спогади дитинства. Мабуть тому я і обираю Одесу вже в дорослому віці.
А першою закордон була поїздка аж на 5 місяців до Греції на острів Крит. Це була робоча практика від університету. Ця поїздка мене змінила, це було зовсім інше життя, нова країна, нова мова, нові традиції і звичаї. На початку я навіть думав повернутись, але потім переборов, взяв себе в руки, почав займатись спортом там, бігати, навіть в жару, коли була сієста. Тоді був вільний від роботи час, і я використовував його для себе. Це допомагало забирати зайві думки. По поверненню я почав інтенсивно займатись спортом в тренажерному залі, хоча до цього не особливо цікавився подібним. І особливо важливо, що після Греції в мене сформувалось бачення майбутнього, чим я хочу займатись. В мене сформувались більш конкретно цілі, і я почав більш усвідомлено в тому напрямку рухатись.
Греція мені сподобалась, я б хотів туди повернутись, але вже більше, як турист. Але певно саме ця поїздка загартувала мене до роботи на кораблі. Можливо, якби я тоді не поїхав, то не ризикнув би підписати контракт на круїзний лайнер по Карибському морю.
Уляна Степаненко
Розробник Coffee time journal, амбасадор CTJ в Україні, журналіст "Міжнародної асоціації журналістів в Україні та ЄС", інтерв`юер, вокаліст, мікроблогер, засновник Громадської організації, громадський діяч.
