Марiя Заяць
Стосунки мами й дитини — це фундамент, на якому створюється не лише базова довіра до світу, а й формуються навички соціальної взаємодії надалі. Такі поняття, як батьківські любов і турбота рік за роком формують у дитині «таємну опору», на якій тримається її особистість.
Суть теорії прив’язаності
Щоб виросла людина, яка не просто реалізує записані в генах програми, а людина, що творить своє життя, має цінності, добивається поставлених цілей, вірить та любить, потрібен досить тривалий період повної безпорадності й залежності. Якимось чином саме залежність перетворюється на свободу, а повна непристосованість до світу — на здатність творчо змінювати цей світ.
Основні принципи
Прив’язаність — це вітальна потреба, рівень її важливості максимальний. Без неї людство б не вижило. Якщо раптом дорослого поруч немає або він не поспішає дбати й захищати, малюк не здається. Він не просто вередує, а, по суті, бореться за життя, і делікатність тут недоречна. Не приходить — він кличе голосніше. Не хоче — треба примусити. Забув — малюк нагадує. Не впевнений у ньому — малеча зайвий раз перевірить, чи й досі ти його дорослий. Тут важлива пильність. Ставка висока. Малюк бореться! Якщо дитина не впевнена в своєму дорослому, у його прихильності, вона домагатиметься підтверджень зв’язку, прагнутиме його зберегти і зміцнити за будь-яку ціну. Будь-яку. Адже на кону — її життя.
Доношування
Стан новонародженого схожий на зависання між світами при пробудженні. Іноді цей період називають четвертим триместром вагітності, настільки дитина має вигляд ще не цілком присутньої тут. Завдання дорослих — забезпечити їй плавний і повний перехід в новий етап життя. Дитину потрібно запросити до життя, зустріти запахами їжі, теплом, ласкою, турботою і спокоєм. Її поки не потрібно ні розвивати, ні виховувати, ні «привчати» до будь-чого. Її потрібно просто доглядати, доносити. У буквальному сенсі слова. Тому вагітність — виношування — змінюється доношуванням, а роль пуповини поступово починає брати на себе психологічна пуповина — прихильність, прив’язаність. У цей період дитина майже не змінює свого становища порівняно з вагітністю, вона все ще там, тісно зв’язана з матір’ю, тільки перемістилась на зовнішню стінку живота. І там їй потрібно побути ще деякий час…
Не умови, а стосунки
Живе родина в розкішному будинку чи в нетрях, у мегаполісі чи у джунглях, живе вона, як всі сім’ї навколо, чи сильно відрізняється від соціальної норми — дитині все одно. Батьки є, вони поруч, вони дивляться на мене з любов’ю, вони відгукуються на мій плач — усе гаразд. Навколо може бути економічна криза, глобальне потепління, епідемія, повінь, або війна — якщо самі батьки в нормі, якщо вони з дитиною не розлучаються дуже надовго й почуваються дуже впевнено і спокійно — їй добре. Позаяк благополуччя дитини залежить не від умов, у яких вона живе, а від стосунків, у яких вона перебуває.
Від року до трьох: підкорення світу
Програма слідування є майже у всіх ссавців і в багатьох птахів: дитинчата прямують за мамою, хоч би куди вона йшла. Вони самі не вирішують, куди бігти, не обирають шлях, не розглядають варіанти. Запорука виживання: іти за своїм дорослим, а він вже знає, куди.
Слухняність
Готовність дитини слухатися визначається не нотаціями і повчаннями, не покараннями і приказами, а якістю прив’язаності. Що надійніше зв’язок із батьками, що більше вони для дитини «свої», то природніше для неї їх слухатися.
Криза негативізму
Важливо, щоб у процесі ваших зіткнень дитина отримувала різний тип реакцій. Щоб іноді їй поступалися, а іноді не поступалися, щоб іноді перетворювали на гру, а іноді домовлялися, а іноді ще якось інакше, щоб як у житті були різні варіанти. Це досить природно: є щось, чого ви ніколи не дозволите, хоч весь день кричи. Наприклад, пхати пальці в розетку.
Великі дорослі
Роздратування — це ознака того, що батьків винесло з дорослої позиції, з позиції захисту і турботи. Дратівливий дорослий перестає бути великим. Напевно, зовсім від роздратування ніхто не застрахований. Проте дуже важливо вчасно зрозуміти, що нас винесло з образу дорослої людини, і чимшвидше в нього повернутися.
Точка спокою
Розвиток відбувається з точки спокою. І в дітей, і в дорослих. Так ми, люди, влаштовані: щойно наші базові потреби задовольняються, тільки-но нам спокійно і добре, нам відразу щосили хочеться дізнатися чи зробити щось нове. Отже, щоб дитина добре розвивалася та її пізнавальна активність розквітала, потрібно чимало: любов батьків, спокійна та гармонійна домашня атмосфера, безпека, довіра.
Main photo Getty Images
Читайте також:
Марiя Заяць
автор статей, мама трьох дiтей
